ГО «Фонд сприяння демократії» продовжує реалізацію гуманітарного проєкту-дослідження, спрямованого на протидію дезінформації, підтримку життєстійкості уразливих груп та зниження ризиків маніпуляцій серед населення в умовах воєнного стану. Особлива увага приділяється викраденню та мілітаризації українських дітей на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) — системному воєнному злочину, який перетворився на стратегічну загрозу не лише для України, а й для всієї Європи.
Аналітична дискусія у Львові: діти під прицілом
5 березня 2026 року у львівському просторі LEM Station відбулася експертна дискусія «Діти під прицілом: мілітаризація та викрадення українських дітей на ТОТ», організована ГО «Фонд сприяння демократії» та «Українським безпековим клубом» за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні.
У заході взяли участь правозахисники, історики, ветерани, волонтери та експерти, які безпосередньо працюють з міжнародними інституціями та здійснюють евакуацію людей з окупованих територій. Метою дискусії стало не лише фіксування фактів злочинів, а й акцентування уваги суспільства та міжнародних партнерів на системному характері цієї проблеми.
Цифрова диктатура та псевдоконсерватизм: як росія контролює дітей
Юрій Гончаренко, керівник Дослідницько-аналітичної групи InfoLight.UA та голова Українського безпекового клубу, зазначив, що росія створює інфраструктуру тотального контролю над дітьми на ТОТ — від цифрового стеження до ідеологічного маніпулювання. Зокрема, агресор впроваджує «карту школяра» з вбудованими чипами для відстеження та примусово переводить молодь у закриті цифрові екосистеми (наприклад, месенджер МАКС), що дозволяє державі-агресору контролювати кожен крок дитини.
«Росія фальшиво позиціонує себе як захисника традиційних цінностей, але насправді створює систему придушення особистості. За різними оцінками, до 200 тисяч українських дітей можуть бути викрадені та перевиховані. Ці діти — потенційні військові, які будуть воювати проти Європи. Ми маємо розвінчувати цей псевдоконсерватизм і показувати, що за ним стоїть лише тотальний контроль і насильство», — наголосив Гончаренко.
Системна депортація та «Лебенсборн» по-російськи
Владислав Гаврилов, історик та експерт із воєнних злочинів рф, описав механізм примусової депортації та русифікації українських дітей. За його словами, росія організовує вивезення дітей під виглядом «оздоровлення» до літніх таборів, де насправді проводяться парамілітарні навчання, включно зі стрільбою та збиранням дронів.
«Російська федерація створила систему кураторства, де регіони рф контролюють окуповані території. Дітей із Луганщини вивозять до Татарстану, де на парамілітаризованих навчаннях їх вчать стрільбі та тактичній медицині. Це нагадує практику нацистського «Лебенсборна», коли польських дітей онімечували. Агресор робить те саме: намагається переробити українських дітей на громадян рф і використовувати їх проти власної країни», — зазначив Гаврилов.
Прагматика порятунку: відсутність державних систем
Ірина-Естер Вратарьова, речниця волонтерської ініціативи Humanity, критикувала відсутність системної державної політики повернення дорослих з окупації, що ускладнює порятунок дітей. За її словами, волонтерські організації змушені виконувати функції держави, ризикуючи життям та працюючи на донати.
«Комунікувати з партнерами потрібно жорсткіше, надаючи реальні факти насильства. Діти без дорослих — це нонсенс по поверненню, але в нас досі не діє жодна державна система повернення цивільних. Волонтери роблять це своїми силами, часто на донати. Нам потрібно, щоб про це чула держава і була поруч», — підкреслила Вратарьова.
Історична модель «людського податку»
Віктор Біщук, журналіст та ветеран російсько-української війни, порівняв дії рф з практикою Монгольської імперії, яка воювала руками підкорених народів, накладаючи на них «людський податок».
«Росія сьогодні сповідує жорстоку монгольську практику — вона воює руками завойованих народів. Це система «людського податку»: ми підкорили вашу країну, тепер ви маєте дати воїнів у наше військо. В інтересах Європи підтримувати нас зараз, аби не отримати мільйонну армію навчених українців, яких насильно одягнуть у російські шинелі та поженуть на західні кордони», — попередив Біщук.
Ідеологічне «яничарство» та культурний вакуум
Валерій Майданюк, політолог та експерт Фонду сприяння демократії, аналізував освітню систему рф як інструмент ідеологічного «зомбування». Він зазначив, що росія використовує досвід Африки, де діти стають піддатливим матеріалом для маніпуляцій, та заповнює кожен сегмент життя дитини пропагандою — від підручників до школи майбутніх командирів в Артеку.
«Росія виховує сучасних яничарів. Агресор стирає культурну ідентичність дітей, роблячи їх найбільш жорсткою та відданою частиною війська імперії. Наш великий програш у тому, що ми не створили конкурентного культурного продукту, який міг би протистояти російському впливу», — зауважив Майданюк.
Висновки: боротьба за дітей — боротьба за майбутнє
Аналітична дискусія продемонструвала, що проблема дітей на ТОТ переросла межі гуманітарного питання і стала екзистенційним викликом для української нації та європейської безпеки. Росія цілеспрямовано вирощує покоління «нових яничарів», стираючи їхню ідентичність і готуючи до ролі гарматного м’яса в імперських завоюваннях.
Україна потребує:
- Негайної переорієнтації з волонтерського реагування на масштабну державну політику.
- Створення системних механізмів повернення цивільних з окупації.
- Розробки ідеологічної стратегії виховання та виробництва конкурентного культурного контенту.
«Втратити дітей сьогодні — означає зустріти їх на полі бою завтра», — підсумували експерти.
Проєкт реалізується за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні.