Історичні суперечки між Україною та Польщею не повинні ставати інструментом політичного тиску й руйнувати партнерство двох держав зі спільними безпекові інтересами. Таку позицію висловив політолог Валерій Майданюк на експертній дискусії «Право на власну пам'ять: національна ідентичність, діалог з сусідами і російський чинник». Захід організували Український безпековий клуб та ГО «Фонд сприяння демократії». Ключовими темами обговорення …
Історичні суперечки між Україною та Польщею не повинні ставати інструментом політичного тиску й руйнувати партнерство двох держав зі спільними безпекові інтересами. Таку позицію висловив політолог Валерій Майданюк на експертній дискусії «Право на власну пам’ять: національна ідентичність, діалог з сусідами і російський чинник». Захід організували Український безпековий клуб та ГО «Фонд сприяння демократії».
Ключовими темами обговорення стали право України самостійно визначати власну історичну пам’ять, ризики політичного використання минулого та вплив українсько-польських суперечок на безпеку Європи.
За словами Майданюка, нинішня криза у двосторонніх відносинах виходить далеко за межі суперечки про окремих історичних діячів чи рішення органів місцевого самоврядування. Відповідь на запитання, хто винен у скандалі навколо рішення Львівської облради щодо вшанування Романа Шухевича й УПА або нерівноправної реакції польських політиків, визначатиме, чим закінчиться ця суперечка. Принциповим він назвав інше питання: хто має право визначати, як українці пам’ятають власну історію.
Історія як інструмент тиску
Політолог зауважив, що історична тематика дедалі частіше використовується у внутрішньополітичній боротьбі, для мобілізації виборців і для тиску на Україну в інших питаннях, зокрема європейської інтеграції та економічної конкуренції. Особливо тривожно, що це відбувається на тлі російської агресії. Польща є одним із ключових партнерів України і водночас сама перебуває серед держав, яким загрожує російська експансія.
«Росія зацікавлена в тому, щоб українці та поляки сприймали одне одного передусім як історичних противників, а не як сусідів із спільними безпековими інтересами», — наголосив Майданюк.
Право на власну пам’ять
За його словами, прагнення до примирення не означає односторонніх поступок України. Повага до польської історичної пам’яті має йти поруч із повагою до української історії та національних символів. Складні питання не розв’язати закликами «забути образи», потрібні діалог, дослідження минулого і взаємна повага, а не політичний шантаж історичними травмами.
Право на власну історичну пам’ять Майданюк назвав не лише культурним питанням, а й складовою національного суверенітету. Якщо держава не може самостійно осмислювати своє минуле, її символи й оцінки стають предметом зовнішнього торгу.
Спільні інтереси
Політолог застеріг, що суперечки про минуле можуть витіснити з порядку денного безпеку, оборону, економічну співпрацю та протидію російській агресії. «Якщо Київ і Варшава дозволять історичним конфліктам визначати сучасні відносини, це стане стратегічною помилкою, якою скористається Кремль», — сказав він.
Мета української позиції, за його словами, не в поглибленні образ, а в захисті права суспільства самостійно визначати цінності, пам’ятати своїх героїв і жертв та будувати партнерство із сусідами на засадах рівності.
