24 жовтня 2017 Року в приміщенні камінної зали капоніру №2 Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» відбувся круглий стіл, організований Інформаційним центром «Міжмор’я» (громадська ініціатива ГО «Фонд підтримки демократичних ініціатив») спільно з Національним історико-архітектурним музеєм «Київська фортеця» та Клубом «Gazety Polskiej» в м. Києві за сприяння ГО «Єдиний союз патріотів України».
З вітальним словом до учасників заходу звернулася директор музею «Київська фортеця» Оксана Новікова-Вигран. У своєму виступі вона відзначила, що вибір місця для проведення заходу, присвяченому польсько-українським стосункам, є доволі символічним, оскільки в Києві досить багато чого пов’язує споруди музею з поляками.
Після вітальних урочистостей модератор заходу, експерт ІЦ «Міжмор’я» Юрій Міндюк нагадав присутнім про страшну трагедію, в якій 6 вересня загинули двоє співзасновників ІЦ «Міжмор’я» – експерти Олексій Курінний та Олександр Никоноров. Також захід став підсумком серії зустрічей, пов’язаних з проблематикою українсько-польських стосунків, організованих ІЦ «Міжмор’я» в 2017 році. Польсько-українські стосунки перебувають в полі зору і впливу Росії, тому Польща і Україна повинні прикласти зусилля, щоб зняти негатив і додати позитиву в відносини, зокрема в контексті історичної пам’яті.
Першу доповідь, на тему «Як адекватно реагувати на виклики в польсько-українських стосунках?» зробив експерт ІЦ «Міжмор’я» Юрій Гончаренко. В ній, зокрема, йшлося про сьогоднішній стан в польсько-українських стосунках, який доповідач охарактеризував як передконфліктний. Основні виклики в польсько-українських стосунках, на його думку, наразі полягають в наступному: існують різні погляди на історичні питання; велика кількість українських трудових мігрантів в Польщі; становлення та захист української ідентичності в умовах війни з Росією.
Говорячи про історичну проблематику, доповідач зазначив, що «під цим ми розуміємо закиди різних польських політичних сил, від крайньо-правих до представників правлячої партії «Право і Справедливість» щодо «героїзації» в Україні національно-визвольних організацій, пов’язаних переважно з іменем Степана Бандери. Це також звинувачення виключно української сторони в трагічних подіях на Волині в 1943 році… Українська сторона поки що не робила симетричних закидів в польську сторону». Також він зазначив, що польська сторона не враховує, що «в 2014 році почала народжуватися національна держава та національна ідея українців. Відповідно, українці створюють власну міфологію, яка має поширюватися на всіх громадян України, власні символи та власний погляд на історичні події. Як зворотній бік цього процесу – болісна реакція на будь-які закиди, поради, вимоги сторонніх, навіть – дружніх націй в цих питаннях».
Велику увагу Юрій Гончаренко приділив відкриттю 15 жовтня Меморіального комплексу полеглим січовикам Карпатської України, під час якого за участі українських високопосадовців було відкрито пам’ятники, на яких була згадка про «польських окупантів». На думку експерта, це – перша симетрична відповідь української сторони на польські провокації в історичній площині, яка має продемонструвати польським колегам, що існує межа, після якої українці не терпітимуть вказівок, «кого з історичних постатей треба «любити», а кого – засуджувати» і що українці також можуть зробити аналогічні закиди, наприклад, і щодо фігури Пілсудського.
Говорячи про можливі сценарії розвитку польсько-українських стосунків, доповідач як найбільш бажаний назвав «Дружба в ім’я перемоги». Для його досягнення, на думку експертів ІЦ Міжмор’я, необхідно здійснити наступні кроки:
- Консенсус польської та української влади (польських та українських еліт) щодо табу на публічне обговорення всіх історичних питань з боку політиків, державних діячів та чиновників (всіх, тому що спроби, наприклад, польської сторони неофіційно наполягати на тому, що Петлюра є прийнятною історичною постаттю також викликатиме зворотню реакцію у вигляді нагадування, що, наприклад, Пілсудський зрадив УНР);
- Для нейтралізації вже існуючого негативного історичного тла в польсько-українських стосунках потрібна розробка та реалізація спільних проектів, які б давали інший погляд на ті події, щодо яких вже виникли суперечки (наприклад, новий спільний фільм про Волинь тощо);
- Активна сумісна робота польської та української контррозвідки щодо виявлення та нейтралізації російської агентури, обмін розвідданими;
- Розвиток прикордонного та транскордонного співробітництва, наприклад;
- Реалізація спільних економічних, інфраструктурних проектів;
- Поглиблення співробітництва у військовій сфері.
Наступний доповідач, журналіст та Голова Клубу «Gazety Polskiej» в м. Києві Юрій Рудницький, розказав про «етико-моральні засади українсько-польського діалогу на «важкі» теми». На думку доповідача, «волинська тема» мабуть ніколи би не піднялася в її нинішньому вигляді, якби за низкою спільних резолюцій і заяв на найвищому рівні у 1990-х і на початку 2000-х років послідували би затверджені на такому ж найвищому рівні спільні системні, планові дії з налагодження гуманітарного діалогу, з популяризації знань про Україну і Польщу, в тому числі тих, що стосуються конфліктних сторінок». Під час розгляду будь-яких питань з цього контексту не можна забувати «про людину і її життя й гідність як найвищу цінність…Потрібно прийняти як даність: ані поляки, ані українці (тим більше, як народ воюючий, на відміну від решти європейських народів) не відмовляться від своїх історії та традицій боротьби за незалежність своїх країн. І зрештою, не мусять відмовлятися».
Юрій Рудницький підкреслив, що «в підсумку – треба дати можливість кожному обивателю, від школяра до дорослого, формувати свою власну, незалежну думку і оцінку, порівнюючи бачення українсько-польських конфліктів ХХ ст. як українськими, так і польськими науковими колами, приходячи до розуміння логіки й мотивів дій учасників конфлікту й формуючи на підставі цього всебічну його візію».
Наступний доповідач, гість з Польщі, аспірант відділу міжнародних та політичних студій Ягеллонського університету Міхал Марек, розказав про конкретні проекти співробітництва в військовій сфері, які вже реалізуються та про ті, які вже ухвалені і готуються до втілення. Друга частина його доповіді була присвячена медіаконтенту, який за останні місяці був в польсько-українських стосунків. На думку польського експерта, один зі шляхів подолання протиріч в стосунках наших країн – «продукування» подій, які можна буде медійно подавати як приклади позитивних моментів нашої співпраці. В цьому контексті важливо як сприяти позитивному порядку денному, так і робити все можливе, щоб ЗМІ поширювали саме позитивні новини.
В подальшому обговоренні доповідей гості заходу відзначили, що наразі в польсько-українських стосунках відсутнє стратегічне бачення розвитку. Юрій Міндюк, модератор обговорення та експерт ІЦ «Міжмор’я», відзначив, що для ЗМІ набагато «легше» подавати негативний перебіг подій, тому прихильникам позитивних сценаріїв треба працювати над «таблоїдізацією» позитивного порядку денного.
Голова фракції ВО Свобода в Київські міській раді Юрій Сиротюк, який був серед гостей заходу, звертаючись до польської сторони дискусії, зауважив, що він та його партія були серед тих, хто сприяв тому, що в Києві з’явилися вулиці імені Степана Бандери та Івана Павла ІІ. Але це аж ніяк не заважає тому, щоб в місті також була вулиця і Юзефа Пілсудського, оскільки він розуміє, що для польської сторони це важливо. На його, як націоналіста, не можна заплющити очі чи відмовитися від розмов на історичні теми, важливо – щоб це не перетворити у конфлікт, як зараз. А для цього, зокрема, порібна взаємоповага між українцями та поляками як «націями, які шанують історію».
На завершення заходу Юрій Міндюк наголосив, що в подальших планах Інформаційного центру «Міжмор’я» ґрунтовне обговорення проблематики українських мігрантів у Польщі, оскільки саме тут, на його думку, наступна больова точка, на яку тиснутиме Росія, провокуючи наш конфлікт. Також продовжиться робота над напрацюваннями конкретних проектів щодо практичної реалізації концепції «Міжмор’я».
