Співпраця Польща-Україна, як базовий вимір створення проекту Міжмор’я

Юрій Міндюк, Інформаційний Центр «Міжмор’я» Тези виступу

0

Я не хочу запропонувати філософські чи загальнотеоретичні підходи до цього питання. Я хочу говорити про створення перспектив для України в найближчі 10-15 років, тобто в мене дуже практична і прагматична доповідь.

  • Ціль – геополітична суб’єктність України. Сьогодні Україна повинна користатись із «геополітичного спонсорства» західних наддержав в своєму протистоянні з Росією. Проте такі стосунки не будуть вічними, Захід вже втомлюється від України, тому потрібно паралельно розвивати нові напрямки створення регіональних блоків для забезпечення власного виживання.
  • Перспективи закріплення в Балто-Чорноморському регіоні дають певні додаткові поки що невеликі шанси для закріплення і розвитку України, оскільки європейська і євроатлантична інтеграція – найпотужніші гаранти проти Російської загрози, – для України є поки що віддаленими.

Геополітична суб’єктність є можливою за умови формування блоку країн, де Україна буде відігравати значнішу роль, хоча може і не домінуючу.

  • Сьогодні в ареалі Балто-Чорноморського коридору сформовано умови для створення такого блоку, який в різних країнах носив ім’я Міжмор’я, Intermarium etc.
  • Найбільш важливими країнами з точки зору території, народонаселення, ресурсної бази, частково економіки – є Україна і Польща, потенційно – також Румунія.
  • Порозуміння між Україною і Польщею – ключ до створення блоку Міжмор’я і навпаки – непорозуміння – унеможливлення такого блоку.
  • Основний стимул для створення подібного блоку – загрози з боку Росії.
  • Сьогодні українсько-польська співпраця і «Міжмор’я» сприймається Росією як ворожі собі. Тому можемо сказати, що ми зараз перебуваємо в стані інформаційної і гібридної війни за Польщу з Росією.

 

Українські націоналісти повинні виявити свою ідейну зрілість, геополітичну  свідомість і перспективне мислення, щоб вийти за межі російської провокації, спрямованої на роздмухування українсько-польського конфлікту, в який втягує нас Кремль. Поведінку польської сторони можна методологічно розуміти як поведінку друга, який «захворів», через що до нього треба ставитись з певною поблажливістю, проте він і надалі залишається другом. Також ми повинні усвідомлювати, що сьогодні Україна разом з всіма адекватними друзями і союзниками веде війну за Польщу із Кремлем, тому співпрацю «Україна-Польща» потрібно оцінювати і як поле війни, де поки що перемагає Росія.

  • Форми створення блоку «Міжмор’я» – від найбільш легких (проектна співпраця) до поважніших (оборонний чи економічний союз).

Основні виміри: безпекові, економічні, інфраструктурні, енергетичні проекти.

Розглянемо існуючий проектний рівень співпраці в регіоні.

В розрізі співпраці Україна-Польща такі проекти вже наповнюються реальним змістом, зокрема це:

  • Оборона – найважливіший сьогодні для України напрямок. Це в першу чергу – співпраця оборонних підприємств, зокрема щодо спільних проектів вертольотів, ракетних і залпових систем, ракети-носія, модернізації наявного озброєння (в Україні – танки і артилерія, в Польщі – авіація) і т.д.

Співпраця в цій сфері між Польщею і Україною сьогодні спирається на підписану 2 грудня 2016 року відповідну міжурядову угоду та додаток до неї. Там передбачені такі напрямки співробітництва:

  • військовий зв’язок та інформаційні системи;
  • проведення науково-дослідних робіт для потреб збройних сил;
  • оборонна політика та планування; логістичне забезпечення збройних сил;
  • проведення військових інженерно-технічних робіт; військова інфраструктура;
  • розробка, модернізація, виготовлення та поставки оборонного обладнання, співробітництво у сфері оборонної промисловості;
  • операції сил спеціального призначення;
  • інші напрями співробітництва за взаємною згодою Сторін.

 

Вже сьогодні є діючі проекти щодо виготовлення безпілотників, залучення польських технологій оптики і системи наведення вогню, радіорозвідки і зв’язку, екіпіровки для персоналу тощо, українських – в авіаційній, ракетній і космічній галузях. Є сенс посилювати можливості спільних оборонних продуктів на ринках третіх країн, в першу чергу – в Азії і Африці, які володіють арсеналами старої радянської військової техніки.

LitPolUkrBrig.

Існування спільного військового з’єднання є першим кроком до створення спільного оборонного союзу. Сьогодні в бригаді українські військові перебирають натівські стандарти, взаємодії з військовими Польщі і Литви. Продовження розвитку цього напрямку – додаткові гарантії для країн-учасниць проекту.

 

– Економіка.

В 2017 році був пік поставок польських товарів в Україну. Між нашими країнами необхідне пожвавлення торгівлі, розвитку спільних економічних проектів з доданою вартістю, цікаві спільні проекти зокрема щодо створення переробних підприємств для української сировини, в першу чергу – сільськогосподарської.

 

– Інфраструктура.

Підвищення пропускної здатності українсько-польського кордону і побудова транспортного взаємозв’язку. Сьогодні працює 14 пунктів перетину кордону між Україною і Польщею: 8 автодорожніх та 6 залізничних. Проте існує потреби збільшення таких щонайменше вдвічі. Підвищення транскордонної співпраці дасть прямі переваги у взаємовідносинах, розвитку торгівлі і міжлюдських контактах.

 

Як великий перспективний проект можна вважати продовження в Україну Via Carpatia із всіма випливаючими звідси наслідками для української економіки.

 

– Енергетика.

Проект добудови інтерконектора з Свіноуйсця, через яку може піти газ в Україну, альтернативний російському, і добудову енергоблоку на Хмельницькій АЕС для потреб Польщі (проекту «Енергоміст» Україна-ЄС), спільне блокування російського проекту «NordStream II».

 

Така співпраця – критично важлива для України, оскільки при теперішніх можливостях за різними оцінками експертів становить приблизно від 2 до 5 млрд. можливого прибутку в рік для України, що є приблизно 8-15% від бюджету країни.

 

Спільна протидія гібридним викликам та провокаціям

Росія тривалий час за допомогою керованих агентів впливу чи підсилювання «корисних ідіотів» (політики, громадські діячі, медіа, експерти тощо) змогла поглибити негативне сприйняття українців польською суспільною думкою. Головною ударною темою була Волинська різанина. До цього додалась ситуація із масовим напливом українських трудових мігрантів в Польщу.

На цьому напрямку потрібне першочергове загострення уваги українського суспільства, в співпраці з польською стороною українські патріоти повинні створити ефективні механізми розбиття фейків, обміну даних, співпраці політиків і громадських діячів проти проросійських провокаторів, співпраці правоохоронних органів і спецслужб, дипломатичних і культурних установ обидвох країн.

Особлива роль в цьому відводиться організаціям українських націоналістів, які повинні цілеспрямовано шукати і знайти партнерів з польського боку і спільними силами поборювати ворогів українсько-польської співпраці з обидвох боків кордону.

 

Що робити з конфліктами?

 

Необхідна активна позиція України на «польському фронті». Україна повинна усвідомити, що сьогодні і в цих умовах Польща є більш необхідна Україні, як Україна – Польщі.

Це можна побачити і на прикладі трудових мігрантів, і з точки зору спільного опору Росії, як і з геополітичної ваги Польщі. Врешті решт Україна сьогодні не може собі дозволити ще одного ворога чи напівворога, враховуючи те, що Росія є постійною загрозою і для Польщі, і для України.

 

Для цього Україні потрібен план покращення стосунків з Польщею.

В цьому плані повинні бути зокрема такі пункти:

  1. Активна українська пропаганда в Польщі. Українська soft power. Медійне зближення двох країн. Сьогодні ми не цікавимось Польщею, а Польща – нами. Потрібно це змінити.
  2. Робота із українськими заробітчанами в Польщі.
  3. Активний діалог еліт на різних рівнях. Еліти повинні домовитись про відновлення діалогу і порозуміння, де повинні бути чітко встановленні червоні лінії щодо небажаної поведінки для обидвох боків.
  4. Більше спільних економічних, енергетичних, інфраструктурних, оборонних і культурних проектів.
  5. Спільні позитивні культурні проекти. Потрібні інституції, зокрема чогось на кшталт українсько-польського центру співпраці, українсько-польського історичного інституту, Культурного фонду для підтримки видань, кінопроектів, молодіжних обмінів, фінансованих з бюджетів обидвох країн.

 

А в 2018 році ми зможемо здійснити певний прорив в стосунках з Польщею через культурні події, зокрема через спільне святкування битви під Конотопом.

 

Залиште відповідь

Ваш электронный адрес не будет опубликован.

twenty − 10 =